Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 914/3679/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Алєєвої І.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015у справі № 914/3679/14 господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго"простягнення грошових коштів у сумі 11 441, 14 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 1 276, 00 грн. інфляційних витрат, 8 039, 78 грн. пені, 2 125, 36 грн. 3 % річних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2014 (суддя Шпакович О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 (головуючий Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) у даній справі позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 80 %. Стягнуто з Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 1 600, 43 грн., 3 % річних від прострочених платежів у сумі 2 114, 77 грн., інфляційні втрати у сумі 1 276, 00 грн. та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 6 431, 82 грн. пені. В цій частині позивач просить суд прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, в іншій частині - залишити без змін.

Комунальне підприємство "Старий Самбіртеплокомуненерго" не надіслало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Учасники судового процесу не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином

Розпорядженням секретаря судової палати від 07.04.2015 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Алєєва І.В. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавцем; позивачем) та Комунальним підприємством "Старий Самбіртеплокомуненерго" (Покупцем; відповідачем) укладено Договір № 13/2905-ТЕ-21 (далі - Договір; а.с. 13-18), за умовами якого, Продавець, зобов'язується передати у власність Покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ за умови цього Договору. Газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов договору, у період протягом січня - квітня 2013 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 194 442, 39 грн., що підтверджується відповідними двосторонніми актами приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с.19-22).

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

У відзиві на позовну заяву (а.с.45-46) відповідач послався на повне погашення заборгованості та на неможливість погашення фінансових санкцій у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, на підтвердження чого, до матеріалів справи надані фінансові звіти.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач погасив основний борг за отриманий природний газ із простроченням, що не заперечувалось сторонами на час розгляду справи.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних. За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 2 114, 77 грн. 3 % річних та 1 276, 00 грн. інфляційних втрат.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.

Підставою для нарахування пені, став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу та передбачену пунктом 7.2. договору відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені. За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 8 002, 14 грн.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно пункту третього статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 3.17.4. постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наведеного випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Судом першої інстанції встановлено, що допущене відповідачем прострочення виконання зобов'язання виникло з об'єктивних причин, а саме, у зв'язку з великою та сталою дебіторською заборгованістю споживачів за послуги теплопостачання, від надходження яких здійснюються платежі за поставлений природний газ.

Скориставшись своїм правом на зменшення розміру пені, місцевий господарський суд врахував зазначені вимоги та зменшив розмір належної до стягнення пені з 8 002, 14 грн. до 1 600, 43 грн.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені відповідають судовій практиці Вищого господарського суду України при розгляді аналогічних спорів (постанова Вищого господарського суду України від 09.04.2014 у справі № 908/4030/13, постанова Вищого господарського суду України від 29.07.2014 у справі № 922/712/14, постанова Вищого господарського суду України від 18.09.2014 у справі № 914/4671/13).

Колегія вважає висновки в цій частині достатньо обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі № 914/3679/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

І.В. Алєєва